Горобина звичайна - Sorbus aucupаria

Росте в лісах, балках, на піщаних і кам'янистих схилах берегів річок. Розводять у садах, парках, полезахисних смугах.

Тіньовитривале, посухостійке і морозостійке дерево, висотою до 18 м. Гарний медонос. Галуження симподіальне. Молоді пагони густо опушені, старі - із сірим, гладеньким корком. Листки непарно-перистоскладні, із 9-15 довгастих, пилчасто-зубцюватих листочків. Листки на вкорочених пагонах скупчені пучками, а на видовжених пагонах - почергові. Квітки дрібні, жовтуваті, зі специфічним запахом, зібрані в пониклі, густі щитковидні волоті. Ягодовидні яблука кулясті, оранжево-червоні, блискучі, із засохлими маленькими чашолистками на верхівці. Гіркувато-терпкий смак після приморозків слабшає, плоди стають солодкуватими.

Використовують стиглі плоди.

Стан природних ресурсів та їх охорона. Основні ресурси зосереджені в Правобережному Лісостепу. Рослина не утворює сировинно-цінних масивів, од-нак значне поширення виду дає змогу задовольнити потребу в сировині без нанесення шкоди наявним запасам. Промислові заготівлі проводять у Волинській. Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській областях та в Карпатах.

Хімічний склад: цукри, органічні кислоти, пектинові і дубильні речовини, каротини, сорбіт, вітаміни С, В2, Bg, Р, К, Е, флавоноїди, мінеральні солі тощо.

Насіння містить олію, жирні кислоти, токофероли, каротиноїди.

Дія: полівітамінна, в'яжуча, жовчо- і сечогінна, проносна, протигемороїдальна, кровоспинна, естрогенна, антисклеротична, протиревма­тична, метаболічна, гемостатична.

Застосування: плоди, зібрані після приморозків, у свіжому, сушеному, замороженому вигляді при гіпо- і авітамінозі, ожирінні, атеросклерозі, гіпертонії, нирковокам'яній хворобі, дизентерії, геморої. Свіжі плоди переробляють на вітамінний сироп, сік. Висушені плоди входять до складу вітамінних чаїв, антисклеротичних, сечо- і жовчогінних зборів, гемостатичних та адантогенних сумішей. Настойку, настій, відвар, сік плодів вживають при розладах травлення, атонії кишок, гепатиті, гепатохолециститі, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах. Із плодів отримують яблучну кислоту, ліпофільні комплекси сорбілін і сорбіол, на основі якого виготовляють супозиторії з сорбітолом. У косметиці широко користуються кремами і масками, до складу яких входить сік чи м'якуш плодів з медом. Кондитерська промисловість виробляє пастилу, варення, начинки для карамелі, оцет, квас, сурогат чаю тощо. Вся рослина під час цвітіння виділяє багато фітонцидів.

Застереження. Плоди протипоказані при підвищеному згортанні крові

Яблуня домашня (я. садова) - Mаlus domestica (M.pumila)

В дикому стані не зустрічається, культивується понад 6000 сортів. Гарний медонос.

Дерево із симподіальним галуженням, висотою до 10 м. Листки короткочерешкові, яйцевидні. Квітки зібрані в щитковидні суцвіття на плодоносних вкорочених пагонах. Квітконіжка, чашечка і гіпантій густо-волосисті. Яблуко з чашолистками на верхівці та із заглибленням біля плодоніжки. М'ясиста части­на плоду утворена гіпантієм і зовнішніми тканинами зав'язі, не містить кам'янистих клітин. Ендокарпій, утворений стінками гнізд зав'язі, складається з п'яти шкірястих "листяночок", які вміщують по 2 насінини з темно-коричневою шкіркою.

Використовуютьплоди, листя.

Хімічний склад: плоди містять вуглеводи, серед яких фруктоза складає майже половину, урсолову кислоту, пектинові речовини, вітаміни В,, В2, Р, С, каротиноїди, органічні кислоти, амінокислоти, поліфенольні сполуки, фітонциди, залізо, магній та інші мікроелементи.

Дія: вітамінна, апетитна, загальнозміцнююча, тонізуюча, протианемійна, гіпотензивна, послаблююча, сечо- і жовчогінна, адаптогенна, протисклеротична. антивірусна, протизапальна, метаболічна, травна, гастропротекторна, антитоксична, радіопротек-торна.

Застосування: плоди - дієтичний і лікувальний продукт; з них готують повидло, пастилу, желе, мармелад, квас, соки, напої, оцет тощо. У фармацевтичній промисловості отримують ентеросорбент пектин та гранули кверцетину па пектині, які призначають при склерозі, захворюваннях печінки, шлунка тощо. Плоди свіжі, сушені та консервовані, компоти, чаї і яблучний сік знижують вплив радіації, їх рекомендують у випадку авітамінозів, гастриту, коліту, дискінезії жовчних шляхів, при сечо- і жовчнокам'яній хворобі, діабеті, атеросклерозі, ожирінні, отруєннях. Із плодів отримують протианемійний екстракт яблучнокислого заліза. Печені яблука показані при хронічних запорах. Сушену шкірку яблук (екзокарпій) приймають при набряках. Свіжу кашку прикладають до саден, опіків, обморожень, виразок, тріщин сосків тощо. Яблучний оцет - дієтичний і терапевтичний засіб. Деревина цінується у столярстві та різьбярстві. Листя - джерело вітаміну С, корм для рогатої худоби.

Застереження. При ентероколіті і виразковій хворобі шлунка шкірка яблук може діяти подразливо на слизову оболонку і викликати спазми.

Вишня звичайна - Cerasus vulgaris

Широко культивується, іноді дичавіє. Дерево висотою до 8 м. При травмуванні стовбура відбувається виділення в'язкої вишневої камеді. Листки короткочерешкові, еліптичні, голі, без залозок, 5-7 см довжиною. Цвіте одночасно з розпусканням вегетативних бруньок. Квітконіжки довжиною 15-25 мм, біля їх основи знаходяться клейкі, шкірясті приквітники. Суцвіття - малоквіткові зонтики. Кістянки на довгих плодоніжках, пониклі, округлі, від світло-червоного до темно-червоного кольору, зі смачним соковитим пігментованим м'якушем (мезокарпієм), гладенькою, блискучою шкірочкою (екзокарпієм) та більш-менш гладенькою, світло-жовтою чи буруватою кісточкою (ендокарпієм).

Використовуютьсвіжі плоди, плодоніжки, листя, молоді пагони, коріння, вишневу камедь.

Хімічний склад: у всіх частинах рослини є дубильні і пектинові речовини, глікозиди, цукри, антоціани, органічні кислоти, вітаміни С, В2, Р, К, РР, Е, фенольні сполуки, макро- і мікроелементи тощо. Насіння містить олію, жирні кислоти, токофероли, каротиноїди, синильну кислоту, амигдалін.

Дія: відхаркувальна, послаблююча, загальнозміцнююча, антисептична, седативна, протисудомна, гіпотензивна, спазмолітична, апетитна, травна, в'яжуча, сечогінна, полівітамінна, метаболічна.

Застосування: плоди зміцнюють організм, поліпшують травлення, зменшують набряки, знімають запалення. З них готують вишневий сироп, який додають для покращення смаку ліків. Відвар молодих гілок вживають при атонії кишечника, діареї, хронічних колітах. Плодоніжки підвищують діурез, закріплюють шлунок. Зі стовбурів шляхом підсочування добувають вишневу камедь, яка використовується як емульгуючий та обволікаючий засіб, гальмує подразнюючу дію лікарських препаратів та уповільнює їх всмоктування. Свіже листя - при кровотечах. Настойкою та водним екстрактом коріння лікують виразку шлунка. Плоди використовують в харчовому, кондитерському та лікеро-горілчаному виробництві.

Застереження. При підвищеній кислотності шлунка слід уникати надмірного вживання свіжих плодів. Велика кількість разово вжитого насіння може призвести до паралічу дихання.


6101518248841863.html
6101570333214079.html
    PR.RU™