Формування узагальненості розумової діяльності

Узагальненість розумової діяльності є стрижневою розумовою якістю в загальних здібностях до праці, розвиток якої значною мірою впливає на становлення всіх інших якостей. Доведено, що узагальненість розумової діяльності в процесі праці визначає передусім варіативну ефективність способів досягнення мети в змінних умовах. З огляду на сутність цієї якості її розвиток пов'язується з формуванням в учнів уміння визначати раціональний щодо умов праці спосіб виконання трудового завдання в результаті здійснення та засвоєння таких його складових:

· аналіз завдання,

· визначення необхідних для виготовлення виробу технологічних операцій,

· визначення раціональної послідовності технологічних операцій;

· порівняння та визначення спільного і відмінного в умовах та способах виконання аналогічних трудових завдань; узагальнення способу їх виконання;

· визначення істотного в умовах нового завдання та адекватного їм способу виконання.

Узагальнення учень робить на кожному з визначених етапів, наповнюючи їх конкретним змістом. Результатом узагальнення на заключному етапі є визначення способу виконання завдання. У процесі узагальнюючої діяльності на всіх етапах відбувається становлення й узагальненості як розумової якості. Таким чином, формування узагальненості розумової діяльності передбачає послідовне опанування дитиною всіх складових уміння визначати раціональний спосіб діяльності[24].

Спосіб виконання завдання визначається за участю емпіричних та теоретичних (змістових) узагальнень[25]. Більш елементарним і висхідним в онтогенезі є емпіричний вид. До емпіричного узагальнення учень підходить поступово, в процесі виконання аналогічних за умовами та способом розв'язання практичних завдань, що відрізняються лише неістотними ознаками. Зміна таких ознак в умовах завдання принципово не впливає на спосіб виготовлення виробу. Емпіричні узагальнення виникають у результаті аналізу, порівняння та узагальнення умов і способів розв'язання таких завдань: учень визначає спільне і головне як в умовах, так і в послідовності та особливостях виконання трудових операцій.

Теоретичні узагальнення в процесі праці дитина здійснює дещо іншим шляхом. Такі узагальнення є вищим і складнішим їх рівнем. На основі аналізу умов одиничного завдання дитина визначає спосіб його виконання з урахуванням найістотнішого в умовах і вимогах до продукту праці тощо. Знайдений таким чином та застосований спосіб діяльності використовується в процесі виконання інших трудових завдань. Прояву в учнів такого виду узагальнення сприяє використання в педагогічному процесі ряду завдань, одне з яких містить істотну ознаку, що зумовлює потребу визначати спосіб розв'язання, який відрізняється від основного способу виконання інших, притому аналогічних завдань. Такою ознакою може бути певна характеристика виробу чи умова його виготовлення, рекомендовані інструменти або пристрої тощо.

Учні з вадами розумового розвитку спроможні здійснювати в основному емпіричні узагальнення, оскільки основним рівнем засвоюваних знань у спеціальній школі є емпіричні знання й відповідні їм способи знаходження, логіка побудови та подачі яких — від часткового до загального. Змістові узагальнення в процесі навчання та праці вони практично не роблять, що є недостатньо виправданим. Справді, оптимальним шляхом формування узагальнень в цілому визнано становлення в дитини емпіричних узагальнень Але зазначається, що їх розвиток сам по собі ще не забезпечує становлення змістових узагальнень, від яких залежить ефективність становлення інтелектуального компонента праці та досягнення кінцевої мети корекційно-спрямованого трудового навчання.

Так, саме формування теоретичних узагальнень є важливим завданням, що має розв'язуватися в педагогічному процесі спеціального освітнього закладу для дітей з вадами інтелекту, оскільки необхідно не лише враховувати особливості їхнього розвитку, а й переборювати їх недоліки. Якщо в учнів найбільшою мірою страждають теоретичні узагальнення, то передусім вони мають розвиватись. До того ж проведене нами дослідження виявило можливість формувати в них окремі елементи теоретичних узагальнень і дій, підпорядкованих меті їх здобуття: дедуктивний спосіб побудови та подачі матеріалу, різні за модальністю дії обстеження предметів при аналізі завдань з метою виявлення їх властивостей, дії моделювання, відтворення найістотнішого в об'єкті для визначення способу виконання завдання в предметно-інструкційній карті, схемі тощо, у самому способі виготовлення виробу.

Отже, від того, наскільки в процесі трудового навчання передбачається становлення в учнів як емпіричних, так і теоретичних узагальнень, залежить повномірність формування в них узагальнень в цілому. Але важливо знайти такі шляхи навчання, щоб формування емпіричних узагальнень стало складовою становлення теоретичних, а не набувало самостійного, головного значення. Взагалі необхідність формування емпіричних узагальнень пов'язана з їх важливістю для становлення розвинутих форм мислення, куди вони входять і надають їм чіткості та визначеності.

Таким чином, розвиток узагальненості розумової діяльності передбачає створення умов для поступового взаємопов'язаного здійснення та засвоєння учнями емпіричних і теоретичних узагальнень. Уміння аналізувати завдання, визначати необхідні для виготовлення виробу технологічні операції, іх раціональну послідовність, порівнювати та визначати спільне і відмінне в умовах та способах виконання аналогічних трудових завдань, узагальнювати спосіб їх виконання, визначати істотне в умовах нового завдання та адекватний їм спосіб розв'язання — це той загальний еталон, на який має орієнтуватись учитель при формуванні узагальненості розумової діяльності в процесі трудового навчання учнів з вадами інтелекту.


6092235543606306.html
6092264379003365.html
    PR.RU™