Правові підстави та порядок умовно-дострокового звільнення засуджених та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

Сутність умовно-дострокового звільнення полягає в тому, що засуджений, який довів своє виправлення зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання і який відбув встановлену законом частину строку покарання, може бути звільнений від подальшого відбування покарання.

Суб'єктивна (фактична) ознака - зразкова поведінка й чесне ставлення до праці та навчання. Другою обов'язковою ознакою для умовно-дострокового звільнення є юридична (формальна) ознака - сам факт відбуття засудженим передбаченої законом частини строку покарання. Ця умова залежить від законодавця, а не від засудженого. Умовно-дострокове звільнення не є кінцевим, особа звільняється за умови, якої вона повинна неухильно дотримуватися, а саме - протягом невідбутого строку покарання утриматися від вчинення будь-якого нового злочину.

Отже, для застосування умовно-дострокового звільнення потрібно встановити наявність трьох обставин: а) чи поширюється на засудженого закон про умовно-дострокове звільнення; б) чи відбув засуджений встановлену законом частину строку покарання (розрахунок відбутої частини строку покарання ведеться від дати, вказаної у вироку суду); в) чи гідний засуджений застосуванню цього виду звільнення, тобто чи довів він своє виправлення (виправлення має бути доведене раніше, ніж відбуття встановленої законом частини строку покарання).

Згідно ч.3ст.154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 КК України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань в місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством

Як зазначено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р, № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання, мають відповідати вимогам кримінально-виконавчого законодавства, а саме: характеристика має відображати процес виправлення засудженого та стосуватися всього періоду відбування покарання, дані про попередні судимості та про відшкодування збитків, та ін. Крім цього, обов'язковим є і витяг із рішення Спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх.



Установлений у законі місячний термін розпочинається з наступного дня після того дня, який дає формальне право на застосування зазначених видів звільнення від відбування покарання. Порядок розгляду питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м'яким регламентується нормативно-правовими актами ДКВС України.

Питання подання засудженого до умовно-дострокового звільнення і оформлення відповідних документів визначається України і ст. 154 КВК України, а також відповідними відомчими інструкціями. Розгляд питання про умовно-дострокове звільнення в установі виконання покарань віднесене до компетенції її комісії. Засідають комісії по мірі надходження матеріалів, але не рідше двох разів на місяць. Засідання оформлюється протоколом, який підписує начальник установи виконання покарань і секретар комісії.

На кожного засудженого, матеріали на якого подаються на комісію, начальник відділення соціально-психологічної служби складає характеристику, що містить детальні відомості про поведінку, працю, заохочення і стягнення, а також висновок про доцільність його умовно-дострокового звільнення. Характеристика погоджується із заступником начальника установи з соціально-виховної роботи. На засіданні комісії начальник відділення соціально-психологічної служби доповідає характеристику на засудженого.

При позитивному вирішенні комісії про подання матеріалів до суду на умовно-дострокове звільнення, а також при відмові в цьому в протоколі вказуються мотиви. У разі відмови комісії в поданні до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення засудженого до його особової справи приєднується витяг з протоколу засідання комісії з розпискою засудженого про ознайомлення з таким рішенням. Повторний розгляд питання про умовно-дострокове звільнення можливий не раніше ніж через шість місяців, а для осіб, засуджених за тяжкі злочини на строк не менше ніж на п'ять років, - через рік.

При позитивному рішенні комісії адміністрація установи виконання покарань готує такі документи: подання, в якому вказується думка комісії про доцільність умовно-дострокового звільнення; характеристика, затверджена начальником установи виконання покарань; особова справа на засудженого.

Після узгодження цих документів із спостережною комісією чи службою у справах дітей, вони надсилаються до суду. Суд протягом 10 днів розглядає матеріали і виносить свою постанову.

У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

На Постанову суду з цих питань протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, із засудженим вправі подати апеляції до апеляційного суду. Уразі подання прокурором апеляції виконання зазначеної постанови зупиняється.


6092138759542751.html
6092166130971417.html
    PR.RU™